П О Ш Т А
 
Логін:
Пароль:

Вхід на сайт
Вітаю Вас, Гість
Реєстрація Вхід
Головна » Юридичні Статті » Банкрутство підприємства » Банкрутство ФОП

Банкрутство ФОП


Дата публікації: Середа, , 13:41; рубрика: Банкрутство підприємства

З недавнього часу громадяни досить активно обирають шлях звільнення від зобов'язань, в першу чергу кредитних, через погашенняборгів у рамках провадження у справі про банкрутство.

У відповідності до положень законодавства, яке діє наразі, а саме Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі – Закон), суб'єктами банкрутства можуть бути не лише юридичні особи, а й фізичні особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності.

Відносини, пов'язані з банкрутством фізичних осіб-підприємців, регулюються вказаним законом з відповідними особливостями, передбаченими окремими положеннями Закону.

Слід зазначити, що у випадку наявності реальної неможливості виконати грошові зобов’язання особою, чи то юридичною, чи підприємцем, цілком логічним і законним шляхом врегулювання правовідносин між боржником і його кредиторами є звернення до процедури банкрутства, в тому числі за власною заявою боржника.

Однак, останнім часом досить поширеним явищем стало використання з боку недобросовісних боржників процедури банкрутства з метою уникнення виконання зобов’язань при наявності всіх засобів та можливостей для його виконання. Іншими словами, боржник свідомо ініціює процедуру свого банкрутства за власною заявою або за заявою «зацікавленого» кредитора, а в подальшому, нерідко за допомоги арбітражного керуючого, реалізує наявне майно з метою задоволення вимог «зацікавлених» кредиторів. Що ж стосується інших кредиторів, то у відповідності до ч. 6 ст. 31 Закону «Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними». Нерідко також боржники покладаються на положення Закону про те, що вимоги кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, – не розглядаються і вважаються погашеними. Звичайно, не кожна особа може відслідкувати опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів після чого кредитор має подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника. 
Таким чином, з метою належної реалізації прав кредитора в процедурі банкрутства, вищевказані положення законодавства, а також зазначені можливі ризики мають бути враховані кредиторами.
Серед іншого, наразі досить популярною є схема погашення боргів з використанням процедури банкрутства фізичної особи-підприємця. Причиною популярності такої схеми є, як це буває зазвичай, недосконалість чинного законодавства, зокрема, щодо банкрутства фізичних осіб-підприємців. Так, у відповідності до положень до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності застосовуються відповідні правила, визначені статтями 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Слід зазначити, що процедура банкрутства фізичних осіб-підприємців дещо відрізняється від загальної процедури банкрутства юридичних осіб. Зокрема, не застосовуються процедури розпорядження майном і санації, суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру одразу у випадку, якщо той протягом 2 місяців не подав доказів задоволення вимог кредиторів або не уклав мирової угоди, черговість задоволення вимог кредиторів суттєво відрізняється від порядку черговості при банкрутстві юридичних осіб. 

З точки зору наявності проблем в процедурі банкрутства ФОП, які можуть негативно відобразитися на можливості задоволення вимог кредиторів, є відсутність чіткого відокремлення поняття активів фізичної особи та фізичної особи – підприємця з метою усунення подвійного тлумачення та належного формування ліквідаційної маси суб'єкта банкрутства -  фізичної особи – підприємця, що викликає масу проблем для кредиторів, а також інших осіб, які в силу законодавства не є кредиторами підприємця. 
Саме на проблематику формування ліквідаційної маси ФОП хотілося б звернути особливу увагу з метою застереження кредиторів від можливих ризиків. 

Наведу такий приклад, який став доволі поширеним останнім часом, і завдає чимало клопоту з боку боржників, зокрема, банків.

Отже, фізична особа отримала грошові кошти, тобто прийняла на себе грошові зобов’язання, які були забезпечені заставою, у зв’язку з чим у відповідності до вимог законодавства було укладено договір іпотеки, на майно накладено відповідну заборону відчуження. При чому, і договір кредиту (позики, позички), і іпотечний договір укладався саме фізичною особою, а не підприємцем; цільовим призначенням отриманих нею коштів було визначено споживчі потреби. 

Кредитні зобов’язання цією особою не виконувалися, у зв’язку з чим кредитор вирішив звернутися до суду за захистом свого права (шляхом стишення коштів або звернення стягнення на предмет іпотеки).
В цей час кредитор отримує інформацію, що по відношенню до його боржника (як фізичної особи-підприємця) порушено провадження у справі про банкрутство. Однак, зважаючи на, що його вимоги не пов'язані із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності, кредитор не звертається з вимогою до боржнику в рамках процедури банкрутства. Разом з тим, з метою убезпечити себе від можливих «несподіванок», пов’язаних з майном, яким забезпечено виконання зобов’язань перед кредитором, останній навіть направляє до суду, який розглядає справу про банкрутство, а також ліквідатору фізичної особи підприємця боржника, письмову заяву, в якій звертає увагу на неможливість включення до ліквідаційної маси боржника майна, переданого в іпотеку.

В подальшому історія розвивається таким чином, що через деякий час після вищевказаних обставин кредитор, звернувшись до фізичної особи боржника з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки дізнається, що власником цього майна є третя особа, яка набула право власності в наслідок реалізації майна боржника в процедурі банкрутства. Звичайно, кредитор буде намагатися визнати договори відчуження майна незаконними, оскаржувати дії арбітражного керуючого майна-ліквідатора ФОП, звертатися до нового власника майна, як до нового іпотеко держателя. Однак, ці дії потребують значних зусиль, зусиль, в тому числі і фінансових, багато часу, і в кінці можуть не принести бажаного результату.

При цьому практика реалізації майна фізичної особи в процедурі банкрутства фізичної особи-підприємця, зокрема, майна, що перебуває в заставі підставах, не пов’язаних з підприємництвом, протягом останніх років широко використовується з боку недобросовісних боржників, арбітражних керуючих з метою ухилення від виконання кредитних зобов’язань. Саме з метою уникнення таких ситуацій 22.09.2011 року до Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» були внесені зміни, зокрема ч.7статті 47 викладено в такій редакції: «У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності». Водночас, вказаними змінами змінено визначення грошового зобов’язання  в процедурі банкрутства, яким є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, зобов'язання боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом; 


ЗАКОН УКРАЇНИ
(Закон,  ВР України, від 22.09.2011,  № 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг")


 У зв'язку із критичною ситуацією на ринку нерухомості, наслідками негативного впливу кризи на платоспроможність громадян, які отримали в банківських установах кошти за кредитними договорами, у тому числі в іноземній валюті, для придбання нерухомості, споживчих товарів, на здійснення підприємницької діяльності тощо, такі 
У відповідності до ч.7 ст.47 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» «У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності».


Окремо варто звернути увагу на існуючу сьогодні процедуру банкрутства фізичних осіб – підприємців в Україні. Багато хто з юристів вважає, що пройшовши процедуру банкрутства, фізична особа повністю звільняється від всіх боргів, окрім виплати аліментів та інших зобов’язань особистого характеру.

Я вважаю, що такі думки є хибними з огляду на те, що абз. 3 ч. 3. ст. 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що незадоволені вимоги кредиторів можуть бути заявленими в порядку встановленому, цивільним законодавством.

Оскільки відносини між юридичними особами, зокрема банками, та фізичними особами – підприємцями, за своєю природою є господарсько-правовими, то банк має право звернутися з позовом до господарського суду про стягнення заборгованості, або заявити про свої вимоги в процедурі банкрутства знову ж таки виключно в порядку господарського судочинства. В рамках цих справ не/задовольняються вимоги банку виключно до фізичної особи – підприємця.

Якщо ж ця сама особа (без статусу підприємця), має кредит в банку, то останній має право, саме в порядку цивільного судочинства звернутися до загального суду з позовом про стягнення заборгованості.  

Отже, визнаючи фізичну особу – підприємця банкрутом, суд фактично звільняє боржника від виплати господарських зобов’язань, які той має виклично в статусі фізичної особи – підприємця.




Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

РУБРИКИ

Банкрутство підприємства [3]
Військове право [2]
Закон і бізнес [24]
Захист прав споживачів [7]
Звернення до суду [15]
Інтелектуальна власність [2]
Кримінальні справи [6]
Корпоративні відносини [5]
Міграційне право [2]
Нерухоме майно [7]
Оподаткування [10]
Перевірка підприємства [8]
Права громадянина [11]
про ДАІ [4]
Рейдерство [2]
Сімейне право [7]
Спадкове право [5]
Страхування [2]
Суд по кредиту [5]
Трудові відносини [11]

ПОШУК ПО САЙТУ

ПРИЄДНУЙТЕСЬ
Google+

РЕКОМЕНДОВАНІ САЙТИ





ПІДТРИМАТИ САЙТ WEBMONEY
Z401169167041
U131140520865
R298291195371