|
Дата публікації: Середа, 07.07.2010, 18:40; рубрика: Корпоративні відносини
 Негативний вплив світової фінансової кризи на банківську систему України, неспроможність деяких вітчизняних банків ефективно здійснювати господарську діяльність в умовах фінансової нестабільності зумовили нову "хвилю" злиттів і поглинань у банківській сфері.
Основні цілі об'єднання банків - поліпшення їх фінансового стану, підвищення рівня капіталізації, а також збільшення частки установ в сегментах конкретних фінансових послуг. В результаті злиття двох і більше самостійних установ, їх права та обов'язки щодо матеріальної та нематеріальної власності переходять на основі правонаступництва до нової юридичної особи.
Втім, останнім часом активізація процесів злиття та поглинання в банківській сфері більше обумовлена необхідністю, оскільки для деяких гравців ринку об'єднання стає майже єдиною умовою "виживання". У цьому випадку, на передній план виходять цілі і завдання, спрямовані на порятунок банку від банкрутства і ліквідації, зниження рівня ризиків і відновлення ефективного функціонування банківських послуг.
Реалізація цих завдань часто відбувається шляхом поглинання одним банком іншого, менш стійкого і стабільного суб'єкта діяльності. У результаті поглинання також відбувається правонаступництво, що цілком узгоджується з приписом статті 19 Закону України "Про господарські товариства".
Об'єднання суб'єктів банківської діяльності має не тільки позитивні моменти, але також таїть у собі певні негативні явища та ризики для міжбанківських об'єднань.
РИЗИКИ ПРИ ЗЛИТТІ ТА ПОГЛИНАННІ ПІДПРИЄМСТВ БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУВ рамках кредитних відносин банку і клієнта відбувається фактична заміна кредитора. Універсальне правонаступництво передбачає перехід всіх прав і обов'язків попереднього суб'єкта, у тому числі і права кредитора. Стаття 512 Цивільного кодексу України визначає правонаступництво самостійною підставою для заміни кредитора в зобов'язанні. У цьому випадку до нового кредитора переходять права "старого" банку в тому ж обсязі і на тих же умовах, які існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 Цивільного Кодексу, зміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Але якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, новий кредитор може потрапити у складну ситуацію. Деякі позичальники будуть порушувати кредитні зобов'язання, і намагатися уникнути відповідальності. Відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК, боржник має право не виплачувати борг до тих пір, поки новий кредитор не надасть йому доказів переходу кредитних зобов'язань від "старого" банку. Тому, якщо вирішення спору буде здійснюватися в судовому порядку, боржник у виправдання несплати боргу може посилатися на те, що новий кредитор не є належною стороною у спорі.
Що стосується переходу прав на заставне майно (іпотечне майно), то законодавством чітко не врегульовано питання заміни заставодержателя (іпотекодержателя). У цьому випадку, підтверджувати права на заставу / іпотеку повинен саме банк. Тому, щоб зменшити ризики втрати прав на заставлене майно, необхідно укладати додаткові угоди до існуючими договорами, які забезпечать виплату кредитів позичальниками.
| 
