Загальні збори членів садівничого кооперативу. Порядок денний – річний звіт правління кооперативу. Під час обговорення звіту серед інших все частіше звучить питання «А ти хто такий?», яке, як помітили класики, передує генеральній бійці. Генеральна бійка не відбувається, але після з’ясування, хто ж все-таки «ти такий?», у допитливого та погано обізнаного чолов’яги на обличчі починає сяяти середніх розмірів ліхтар. Чолов’яга мчить у міліцію із заявою на кривдника та надією отримати статус потерпілого у кримінальній справі. Але одне з головних правил, які запам’ятали під час навчання у середніх та вищих юридичних навчальних закладах міліціонери, - застосувати норми діючого законодавства так, щоб у суворій відповідності до цих норм відмови у порушенні кримінальної справи. Що і роблять.
Наступна інстанція заявника – прокуратура. Але і працівники прокуратури навчалися у тих же закладах, тим же правилам, отже…
В результаті наш побитий так і залишається лише потенційним потерпілим. Проте тепер у нього є одна або декілька постанов з різних інстанцій приблизно з таким формулюванням «1. Відмовити в порушенні кримінальної справи відносно ……… за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст.ст. 122, 296 КК України. 2. Роз’яснити заявникові про право звернення до суду в порядку приватного обвинувачення».
Наш заявник береться за справу сам. І от, що він дізнається.
Згідно частини 1 статті 27 Кримінально-процесуального кодексу України справи про злочини, передбачені статтею 125 (умисне легке тілесне ушкодження), частиною 1 статті 126 (умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень) Кримінального кодексу України, а також справи про злочини, передбачені статтею 356 (самоправство) Кримінального кодексу України щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян, порушуються не інакше як за скаргою потерпі
лого, якому і належить в такому разі підтримувати обвинувачення, а дізнання та судове слідство при цьому не провадяться.
Аналогічні положення містяться і в статті 111 КПК України, але із застереженням, що досудове слідство провадиться у випадках, коли злочин вчинено неповнолітнім чи особою, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати своє право на захист, а також коли це визнає за необхідне прокурор чи суд.
Ідемо далі за процедурою і відповідно до статті 94 КПК України після подачі потерпілим до суду заяви очікуємо рішення судді про порушення кримінальної справи. При цьому ми повинні пам’ятати, що заява повинна відповідати вимогам, які встановлені щодо обвинувального висновку (стаття 251 КПК України).
Які ж вимоги встановлює КПК України, зокрема його статті 223 та 224, до обвинувального вироку?
Ці статті говорять про те, що обвинувальний висновок складається з описової і резолютивної частини. Розглянемо для початку, що повинно зазначатися в описовій частині.
По-перше, обставини справи як їх встановлено на досудовому слідстві. Ігноруємо згадку про досудове слідство (ми вже з’ясували, що в цій категорії справ за деяким виключенням воно відсутнє). Опис обставин справи не повинен викликати труднощів.
По-друге, місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених. Місце, час і способи вчинення злочину потерпілому із зрозумілих причин відомі. Скоріш за все відомі і мотиви, хоча тут можливі і деякі складнощі. А ну як особа злочинця невідома потерпілому? Тоді потрібно звернутися до міліції. Співробітники карного розшуку проведуть необхідні оперативно-розшукові заходи і встановлять особу злочинця. Це в ідеальному випадку. Хто буде займатися пошуком такого злочинця в реальному житті, коли вистачає серйозних н
ерозкритих злочинів і не вистачає співробітників карного розшуку? Питання риторичне.
А якщо злочинець відомий, але побив потерпілого за вказівкою іншої особи, а попередити про це самого потерпілого забув? Як встановити мотиви його дій? Питання знову ж риторичне.
Наслідки злочину встановити теж не проблематично. Проте ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, наприклад, може встановити лише спеціаліст в галузі судово-медичної експертизи. За звичайних обставин до такого спеціаліста потерпілого направляє слідчий. Робиться це безкоштовно. В разі ж самостійного проходження експертизи потерпілий повинен буде заплатити за неї. Звичайно, що заради додержання вимог закону, потерпілий змушений буде піти на це в надії, що в майбутньому злочинець всі витрати компенсує.
По-третє, докази, які зібрано в справі, і відомості про потерпілого. З другим проблем знову немає, а от як бути з доказами, а це – показання свідків, речові докази, показання обвинуваченого, протоколи слідчих дій і т.д.? Яким чином потерпілий буде допитувати свідків та обвинуваченого, якщо вони не виявлять до цього бажання? Яким чином потерпілий буде збирати інші докази, не маючи при цьому прав, які надані співробітникам карного розшуку та слідства, суду? Питання, питання…
По-четверте, показання кожного з обвинувачених по суті пред’явленого йому обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки, наявність обставин, які обтяжують та пом’якшують його покарання. Можливість отримати від обвинуваченого показання чисто гіпотетична. Можливість на законних підставах зібрати необхідну інформацію про особу обвинуваченого у потерпілого досить обмежена – відсутні відповідні повноваження.
Що стосується резолютивної частини обвинувального висновку, то в ній наводяться відомості про особу кожного з обвинувачених, коротко викладається суть пред’явленого обвинувачення з зазначенням статті кримінального кодексу, яка передбачає даний злочин.
Підсумовуючи можна сказати, що дотриматися всіх вимог закону для правильного оформлення заяви в суд у потерпілого не так вже і багато. Будь-які недоліки в кінцевому результаті знайдуть своє відображення у вироку, який може бути і виправдувальним, що із зрозумілих причин не влаштує потерпілого.
Усі недоліки нормативного регулювання судового процесу, ініційованого в порядку статті 27 КПК України, дають широкі можливості обвинуваченим для затягування розгляду справи та оскарження в подальшому вироку. Саме тому судова практика свідчить про вкрай низький відсоток розгляду подібних кримінальних справ. Деякі судді за всю свою практику не розглядали жодної такої справи.
Суддя, приймаючи заяву буде намагатися знайти якомога більше порушень в її формі та змісті, з метою залишення без розгляду та поверненню заявникові. В протилежному випадку суддя змушений буде в рамках судового розгляду кримінальної справи фактично виконати всі функції дізнання та досудового слідства, при цьому уникнути всіх недоліків, які описані вище, йому майже гарантовано не вдасться. Це тягне за собою, як правило, скасування вироку і новий розгляд. В свою чергу це призводить до додаткової завантаженості і без того перевантажених
багатьох судів та суддів, що тягне за собою затягування розгляду інших більш серйозних справ, погіршення якості їх розгляду. Для окремих суддів це може призвести і до ускладнень у кар’єрі.
Можна заперечити, що немає більш або менш серйозних кримінальних справ, що кожен має право на судовий захист і т.д. Абсолютно з цим згоден, а також згоден з тим, що кожен злочинець повинен понести відповідне покарання, але це тема для іншої статті, а я виходив з реалій нашої держави та її судової системи під час написання статті.
Що ж робити нашому побитому герою? Порадити можна наступне.
Із заявою до міліції все ж таки звернутися, виклавши якомога детальніше всі обставини події; зазначити свідків та максимальну інформацію про можливі докази – які, де знаходяться; отримати медичну довідку про тілесні ушкодження в найближчому медичному закладі, якщо нема грошей, можливості або бажання провести судово-медичну експертизу або отримати висновки спеціаліста з судової медицини. Часто у відповіді на подібні заяви після формальної перевірки відповідають тим, що перелічують викладені вами ж факти, як такі, що мали місце та ві
дмовивши у порушені кримінальної справи, надають, згадані на початку цієї статті, рекомендації. Іноді потенційного обвинуваченого притягають до адміністративної відповідальності. В такому випадку можна сміливо звертатися в порядку цивільного судочинства до суду із позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Якщо ні – можна звернутися в порядку кримінального судочинства до суду із заявою про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності. Після залишення заяви без розгляду та її повернення, у чому можна не сумніватися, звернутися таки з позовом про відшкодування збитків.
