Рейдерство шляхом банкрутства: поради щодо запобігання

Термін «рейдерство» увійшов до нашого лексикону і вживається щодня, набуваючи нових відтінків значення. Можна сперечатися з приводу того, чи є він юридичним, але означуване ним явище існує, і найближчим часом його навряд чи вдасться викорінити.

Існують кілька загальновідомих методів захоплення підприємств, один з яких – ініціювання банкрутства обраної жертви шляхом створення штучної кредиторської заборгованості або навмисного скуповування боргів і одночасного пред’явлення їх до сплати. Проте кожного разу рейдери вигадують нові, вишуканіші схеми, використовуючи всі можливі лазівки в нашому далеко не досконалому законодавстві.

Цікаво, що думають юристи провідних фірм про інструменти банкрутства, які використовують для рейдерських захоплень підприємств, і чи можна протидіяти таким захопленням. Вважаємо, що поради фахівців будуть корисними для юристів, керівників і власників підприємств. Можливо, ці поради вже відомі і ніхто для себе, як то кажуть, Америки не відкриє, проте важко не погодитися з тим, що береженого бог береже.

(За матеріалами круглого столу «Банкрутство в Україні – механізм уникнення зобов’язань чи цивілізований засіб припинення бізнесу?»)

Денис Васильєв,
старший юрист ЮК «Правовий альянс»

Як відомо, класична схема рейдерського захоплення виглядає так. На підприємстві створюють штучну кредиторську заборгованість (як правило, цьому сприяє керівництво). Після цього кредитори ініціюють процедуру банкрутства такого підприємства, наслідками чого зазвичай стають відсторонення керівника від управління, перерозподіл активів підприємства та його ліквідація (або існування без активів). До реалізації подібних схем залучають кваліфікованих юристів, арбітражних керуючих, суддів, працівників податкових органів і державних реєстраторів, адже на кону великі гроші і припуститися помилки не можна.

Щоб ініціювати справу про банкрутство, необхідно дотриматися певних умов: розмір заборгованості має бути не менше 300 мінімальних заробітних плат (наразі це 187 500 грн.), а вимоги кредиторів мають бути безспірними, тобто підтвердженими відповідними виконавчими чи розрахунковими документами, на підставі яких списують грошові кошти. Крім того, безспірні вимоги мають існувати не менше трьох місяців з часу, встановленого для їх погашення.

Відповідно до положень ст. 211 ГКУ та ст. 3 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка має назву «Заходи щодо запобігання банкрутству боржника та позасудові процедури», засновники (учасники) суб’єкта господарювання, власники майна, органи державної влади та місцевого самоврядування зобов’язані вживати заходів для запобігання банкрутству, у тому числі шляхом досудової санації.

Один із способів уникнення банкрутства та захоплення підприємства – передбачена Законом України «Про відновлення платоспроможності підприємств або визнання його банкрутом» досудова санація, яка передбачає вжиття певних заходів, спрямованих на відновлення платоспроможності боржника до початку процедури банкрутства.

Цю процедуру ініціюють власник майна боржника, орган, уповноважений управляти майном або інвестор. Вони можуть запропонувати фінансову допомогу в розмірі, необхідному для виведення боржника зі стану неплатоспроможності. Досудову санацію можуть використати й інші особи, щоб виграти час і спокійно обдумати можливі кроки, спрямовані на протидію захопленню. Але необхідно ініціювати цю процедуру до порушення справи про банкрутство та забезпечити прийняття відповідного рішення про це.

Засобом запобігання банкрутству може бути й залучення реального інвестора. Особи, які порушили справу про банкрутство, сподіваються, що їм вдасться швиденько розкрасти активи підприємства, проте за умови появи інвестора їхні сподівання можуть не справдитися.

Ще один спосіб перешкоджання процедурі банкрутства – оспорювання в судовому порядку угод, на підставі яких у підприємства виникла заборгованість перед кредиторами, що стала підставою для порушення справи про банкрутство. Доцільно клопотати перед судом про зупинення справи про банкрутство до вирішення інших справ, пов’язаних з нею, а саме щодо оскаржуваних угод.

Але найефективніший захист від захоплення активів підприємств – залучення правоохоронних органів, своєчасне та дієве реагування на подібні махінації. Звісно, цьому мають передувати відповідні звернення зацікавлених осіб, зокрема працівників підприємства.

Зокрема, доцільно ініціювати порушення кримінальних справ за таким статтями Кримінального кодексу України, як ст. 218 «Фіктивне банкрутство», ст. 219 «Доведення до банкрутства», ст. 221 «Незаконні дії у разі банкрутства», ст. 191 «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем».

Крім того, 21 травня 2009 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії хабарництву».

Не завадило б підсилити відповідальність за злочини, передбачені ст. 218, 219, 221 Кримінального кодексу України, адже максимальний строк, на який можуть бути засудженні особи за їх скоєння – три роки позбавлення волі.

Реагувати на подібні порушення повинні й інші органи, зокрема Державний департамент з питань банкрутства, який має забезпечувати належне виконання арбітражними керуючими своїх функцій і не допускати зловживань службовими повноваженнями, навіть якщо для цього доведеться анулювати ліцензії.

У запобіганні незаконному захопленню мають бути зацікавлені судді, правоохоронні органи, державний орган з питань банкрутства та кредитори. В іншому випадку заздалегідь спланована схема захоплення підприємства має великі шанси на успішну реалізацію.

Юрій Петренко,
адвокат, партнер ЮФ «Спенсер і Кауфманн»

Набуття у власність майна підприємства за допомогою процедури банкрутства – поширена форма рейдерства. Ключовим моментом рейдерського захоплення із використанням інструментів банкрутства, на жаль, є змова з представниками державних органів, у тому числі: працівниками правоохоронних органів, податкової служби, державними реєстраторами, державними виконавцями, суддями, а інколи навіть використання «незаконних» послуг нотаріусів, товарних бірж тощо.

Об’єктами захоплення можуть бути: активи підприємства (нерухомість, ліцензії, патенти, винаходи, контракти), бізнес і головне підприємство в галузі, за допомогою якого можна диктувати умови та поглинати підприємства в тій самій або в іншій галузі.

Щоб здійснити миттєвий та цілеспрямований напад на підприємство, рейдери збирають інформацію про нього: щодо історії створення, майна, власників, керівництва, юридичної підтримки, наявності внутрішніх та зовнішніх конфліктів тощо. А далі починають діяти.

По-перше, нападники створюють для підприємства-жертви борги, а потім, користуючись прогалинами в законодавстві, не дають йому погасити заборгованість в обумовлений законодавством або угодою термін. Зазвичай у цьому їм допомагають судові рішення, прийняті на підставі підроблених документів. Поширена і практика скуповування боргів з метою їх подальшого використання для незаконного захоплення.

По-друге, рейдери діють всередині компанії, схиляючи на свій бік трудовий колектив і керівництво. Навіть за один день недобросовісний керівник може забезпечити значну заборгованість підприємства.

Створивши заборгованість, нападник ініціює процедуру банкрутства підприємства, яка особливо небезпечна через ризик призначення на посаду «ручного» арбітражного керуючого, який отримує доступ до документів і майна, а також інші права. Одночасно в засобах масової інформації формують негативний образ підприємства, що зменшує реалізацію виробленої ним продукції, а отже, погіршує його фінансовий стан.

У результаті подібних дій на підприємстві з’являється зовнішнє керівництво, керівника-боржника відсторонюють від посади і припиняють повноваження органів управління. Всі управлінські функції переходять до зовнішнього керуючого, і саме з цього моменту розпочинається виведення активів. Нападники не завжди доводять справу до ліквідації підприємства. Зазвичай вони пропонують добровільно віддати ласий шматок в обмін на припинення нападу.

Останнім часом поширюється така схема рейдерського захоплення із використанням інструментів банкрутства. Нападник перераховує, наприклад, 1000 грн. на рахунок підприємства. Після цього він отримує довідку з державного реєстру про те, що юридична особа відсутня за своїм місцезнаходженням, і ініціює порушення справи про банкрутство на підставі ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (тобто використовує спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника). Відповідно до цієї статті, якщо керівні органи боржника – юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов’язань. Господарський суд призначає ліквідатора, виготовляє дублікати установчих документів, документів про право власності, печатки тощо. У подальшому відбувається продаж майна підприємства «потрібній» особі.

Щоб протидіяти рейдерському захопленню, треба: здійснювати господарську діяльність відповідно до вимог закону; дотримуватися порядку ведення документообігу та зберігання звітних бухгалтерських документів; утримуватися від призначення «номінальних» осіб на керівні посади; дотримуватися системи виплати заробітної плати працівникам; забезпечувати охорону підприємства, особливо від небезпеки викрадення документів; реагувати на будь-яке повідомлення про судовий розгляд справи, до якої залучено підприємство; формувати позитивну ділову репутацію, яка може стати у пригоді в боротьбі проти рейдерів; періодично отримувати витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб; контролювати виникнення у підприємства простроченої кредиторської заборгованості; здійснювати моніторинг кредиторів підприємства, звертаючи особливу увагу на операції із заборгованістю компанії; здійснювати комплекс заходів із захисту активів підприємства.

Правовий тиждень