Юридичні послуги pro bono – що стоїть за відданістю юристів справі надання юридичних послуг усім, незалежно від того, чи спроможні вони оплатити їх, чи ні?
Якщо поміркувати, то це доволі незвична концепція. Юристи багато років навчаються, витрачають чимало грошей на те, щоб стати юристами. Чому ж ми повинні безкоштовно віддати товар, який ми продаємо, продукт нашого бізнесу?
Більшість економістів сказала б, що це не вельми вдалий спосіб ведення бізнесу. Проте, надання юридичних послуг pro bono є традицією майже у кожній правовій системі у світі. Судова система, що базується на принципі змагальності, передбачає, що правда буде з’ясована шляхом рівного представлення позицій всіх сторін спору. Саме з цього випливає наш професійний обов’язок надавати юридичні послуги тим, хто їх потребує: позбавлення однієї зі сторін переваги отримати допомогу юриста переважує шальки терезів та підриває основи засадничі підвалини нашої судової системи. Як говорив другий президент Сполучених Штатів Америки, який сам був юристом:
«Приділення наших знань та енергії вирішенню проблем іншого, без очікування матеріальної винагороди, ось що визначає нас як професіоналів».
Представлення лише однієї із сторін спору ставить під загрозу фундаментальний обов’язок судді з’ясувати всі факти. Суддя покладається на юристів, які визначають факти, що підтверджують позиції сторін. Хоча сторони і мають право представляти свою позицію самостійно, лише частина з них має знання, необхідні для того, щоб визначити, які саме докази є належними та допустимими для підтвердження їх позиції, а більшість зовсім не знайома з правилами судового процесу. Тож сторона без юриста є позбавленою права отримати правову допомогу в процедурі, що сама по собі передбачає рівність перед законом. Відповідно, якщо ми віримо у перевагу змагального судового процесу, ми повинні впевнитися в тому, що кожна зі сторін отримала правову допомогу, не зважаючи на те, чи може вона оплатити послуги юриста. Якщо зважити на наслідки позбавлення особи права на правову допомогу: в кримінальному процесі позбавлення людини права на захисника призведе до зведення нанівець самої суті справедливого судового розгляду та поставить під загрозу свободу людини. В цивільному процесі спроможність судової системи забезпечити справедливе та об’єктивне мирне вирішення спору є наріжним каменем верховенства права.
Адвокати, центри надання правової допомоги Міністерства юстиції України, юридичні клініки можуть зробити так, щоб зала судових засідань стала відкритою та неупередженою для всіх, незалежно від фінансового стану. Оскільки Україна знаходиться на шляху реформування системи надання правової допомоги, варто поглянути на досвід інших країн у цих питаннях.
У Сполучених Штатах існує три основні типи правової допомоги.
Перший тип – правова допомога, що фінансується державою, аналог центрів правової допомоги при Міністерстві юстиції України. Якщо обвинувачувані у кримінальних справах не мають змоги найняти собі адвоката, суд призначає адвоката, платить йому скромну суму за те, що він представлятиме обвинуваченого під час судового розгляду. Уряд Сполучених Штатів у багатьох випадках забезпечує також правову допомогу і в некримінальних справах. Проте існують обмеження щодо типів справ, в яких може надаватися така допомога. Наприклад, у справах, що стосуються абортів, незаконних мігрантів, прав ув’язнених, не може бути надана правова допомога, що фінансується державою, через їх суперечливість.
Однак, правова система вимагає, щоб всіх учасники судових розглядів мали право на правову допомогу. Тож хто ж представлятиме цих клієнтів, цих людей, яких уряд вирішив не представляти? У випадках, коли федеральне фінансування не надається, громадянське суспільство відіграє важливу роль. Правозахисні організації у Сполучених Штатах, як і в Україні, мають певну місію – захищати суспільні інтереси. Вони є рушійною силою в законодавчих реформах, вони змінюють суспільні погляди, але також вони надають такі важливі правові послуги. Насправді, деякі з найбільш резонансних справ в США стали результатом pro bono зусиль. Наприклад, справа «Браун проти Департаменту освіти міста Топіка», справа, що знищила сегрегацію у Сполучених Штатах велася на засадах pro bono Національною асоціацією сприяння прогресу кольорового населення. З моменту свого заснування у 20-х роках минулого сторіччя вона представляє політичні та громадянські інтереси афроамериканців. Отже роль правозахисних організації у Сполучених Штатах і в Україні є вирішальним чинником у здійсненні законодавчих та суспільних реформ.
Однак правозахисні організації самостійно, нехай і за умови правової допомоги, що забезпечується урядом, не можуть представляти всіх людей, які неспроможні найняти собі юриста. Щоб заповнити цю прогалину всі приватні юристи присвячують частину свого часу, щоб вести справи, за які вони не отримують плати. Це і є справжнє pro bono. Юристи, що працюють в державних центрах надання правової допомоги, отримують заробітну плату; правозахисні організації фінансуються за рахунок благодійних внесків та грантів; проте приватні юристи витрачають свій час без сплати будь – якого відшкодування.
Як же формально виникла традиція pro bono? Американська асоціація адвокатів (ААА), професійна юридична асоціація, в 1969 році підготувала керівні настанови, в яких заохочувала своїх членів «за можливості знайти час для надання безкоштовних правових послуг бідним». Наступні 15 років точилися дебати щодо того, як саме визначити, що є безкоштовними правовими послугами, чи необхідно надавати їх на засадах обов’язковості, чи ні. В 1983 році ААА оновила формулювання, що стало більш суворим: «Адвокат має надавати безкоштовні правові послуги». В 1993 році з’явилася нова версія, що поставила мету, та краще визначила чого саме, з етичної та професійної точки зору, очікують від адвоката: «Кожен адвокат має прагнути приділяти щонайменш 50 годин на рік наданню безкоштовних правових послуг (на основі pro bono), переважна більшість яких має бути надана особам із обмеженими фінансовими можливостями». В 2000 році формулювання було посилено: «Кожен адвокат має професійний обов'язок надавати безкоштовні правові послуги тим, хто не може заплатити за них». Таким чином із нього зникло твердження про те, що pro bono робота є благодійністю, натомість його замінило твердження про професійну відповідальність. Стандарт, що наразі діє в США, певним чином пояснює, що є професійною відповідальністю адвоката:
Американська асоціація адвокатів:
• Заохочує адвокатів приділяти 50 годин pro bono роботі на рік;
• Заохочує адвокатів надавати знижки для тих клієнтів, що, очевидно, не в змозі оплатити всю вартість;
• Заохочує адвокатів фінансово підтримувати організації, що надають безоплатну правову допомогу.
Як же доповнюють одна одну правова допомога, що фінансується державою, діяльність правозахисних організацій та зусилля приватних юристів, для забезпечення надання правових послуг тим, хто не може за них заплатити?
Ця лінія показує кількість грошей, витрачених на надання безкоштовних юридичних послуг через діяльність, фінансовану державою за останні 25 років. Суттєве зниження фінансування в 1980 році співпало із обранням президентом Р. Рейгана. Якщо ви пам’ятаєте, адміністрація Рейгана вважала, що краще мати менший уряд, і що саме юристи-практики та правозахисні організації мають найкращим чином забезпечувати індивідуальні потреби бідних.
Погляньмо, що громадянське суспільство зробило за останні 23 роки.
Ця лінія показує кількість суб’єктів надання громадських послуг, що безпосередньо представляють клієнтів.
Якщо розмістити обидві лінії поряд, то можна побачити, як вони пов’язані між собою протягом усього часу.
Як ви бачите, тільки-но фінансова підтримка правової допомоги зменшилась, кількість учасників громадянського суспільства, які взяли відповідальність на себе цей обов’язок, зросла. На сьогодні саме організації громадянського суспільства надають більшість правової допомоги в США. В Україні їм відповідають неурядові організації та юридичні клініки при університетах.
Американська асоціація юристів кинула виклик усім юридичним фірмам. Вона звернулася до юридичних фірм: «ми закликаємо вас присвятити час, пожертвувати 5% оплачуваних годин усіх ваших юристів на безкоштовні юридичні послуги». І ось результат зусиль юридичних фірм, що прийняли виклик.
І це знову повертає мене до питання, з якого ми розпочали, а саме: навіщо адвокату відмовлятися від платного надання послуг, якими він заробляє собі на життя?
Для цього є економічні причини: pro bono юрист покращує свій загальний імідж в очах клієнтів, це підвищує його корпоративну соціальну відповідальність, допомагає йому вирішувати проблему поповнення кадрів. В той же час для цього є моральні і професійні причини. Як сказав другий президент Сполучених Штатів Америки Джон Адамс:
"… чи можемо ми, юристи, жадати чогось більш важливого та більш значущого, ніж допомога безпорадним? Я кажу, що не можемо… саме це вирізняє нас як професіоналів. ”
Еллен Сітс
Технічний директор Management Systems International
