|
Дата публікації: Понеділок, 01.02.2010, 17:51; рубрика: Військове право
ВІЙСЬКОВЕ ПРАВО - сукупність встановлених державою правових норм
що використовуються для регулювання суспільних відносин в області будівництва Озброєних Сил РФ, життя, побуту і діяльності військ (предмет регулювання В.п.). В.п. є комплексною галуззю системи права РФ, оскільки включає норми як традиційних галузей (адміністративного, цивільного, трудового кримінального і ін.), так і спеціальних військово-правових актів. В.п. визначає: принципи і форми пристрою Озброєних Сил РФ; основи управління військами; порядок комплектування Озброєних Сил РФ особовим складом і проходження військової служби; організацію і порядок забезпечення військ матеріальними і грошовими засобами; дисциплінарну владу командирів (начальників) і основи зміцнення військової дисципліни; зміст і порядок призначення пільг, пенсій і допомог військовослужбовцям і членам їх сімей;права, обов'язки і відповідальність військовослужбовців і цивільного персоналу Озброєних Сил РФ. Основними джерелами В.п. є загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договоры РФ, Конституція РФ, ФЗ РФ від 31 травня 1996 р. № 61-ФЗ "ПРО обороні", ФЗ від 27 травня 1998 р. № 76-ФЗ "Про статус військовослужбовців", ФЗ від 28 березня 1998 р. № 53-ФЗ "Про військовий обов'язок і військову службу". До джерел В.п. відносяться також нормативні акти органів військового управління: статути положення, наставления,инструкции,руководства, правила, нормативні накази і директиви. Видані на основі і у виконання законів, ці нормативні акти деталізують і конкретизують норми законів і охоплюють регулювання практично всіх сфер внутриар-мейских відносин.
ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ - особи зі складу озброєних сил однієї з тих, що беруть участь в конфлікті сторін, що потрапили в
влада ворога в ході міжнародного озброєного конфлікту. В. знаходяться в власті ворожої держави, а не окремих осіб або військових частин, так як саме держава відповідає за виконання своїх міжнародних зобов'язань. Вміст в полоні не є мірою покарання. Окрім особового складу озброєних сил статус В. мають: а) учасники рухів опору
що належать до сторони, що знаходиться в конфлікті, якщо вони відповідають чотирьом умовам: мають на чолі особу, відповідальну за своїх підлеглих; мають певний і виразно видимий здалека відмітний знак; відкрито носять зброя; дотримують закони і звичаї війни; б) ряд осіб, що одержали дозвіл слідувати за озброєними силами, але що не входять в їх склад (наприклад, члени екіпажів судів і літаків з числа цивільних осіб; військові кореспонденти); в) обличчя з числа місцевого населення, які добровільно беруться за зброю для надання опору військам супротивника, що наближаються. Будь-які сумніви щодо статусу узятого в полон особи повинні дозволятися компетентним судом. В. зберігає свій правовий статус з моменту полонення до репатріації. Ніякі заходи властей або їх власні дії не можуть привести до втрати ними цього статусу під час полону. Режим В. визначається IV Гаагською конвенцією про закони і звичаях сухопутної війни 1907г., III Женевською конвенцією про обіг з
військовополоненими 1949 р. і прийнятими в 1977 р. Додатковими протоколами I і II до Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р. Відповідно до цих документами В. у жодному випадку не може відмовитися від прав, які йому забезпечують норми міжнародного права. Потрапивши в полон, В. зобов'язаний повідомити тільки своє прізвище, ім'я і звання, дату народження і особистий номер. Ні при яких обставинах його не можна примушувати давати які-небудь інші відомості. Тортури або інший жорстокий обіг з В. розглядаються як військові злочини. В. повинна бути дозволено листування з родичами. Вони мають право на отримання індивідуальних посилок. В. підкоряються законам тримаючої їх в полоні держави особливо статутам і наказам, діючим в озброєних силах. Репресалії по відношенню до В. заборонені при всіх без виключень обставинах.
booy.org.ua
| 
