Підстави для звільнення від відповідальності
При застосування положень закону України "Про захист прав споживачів" (далі — Закон) певні складнощі викликає питання щодо підстав звільнення від відповідальності за порушення прав споживачів. Вирішуючи це питання, слід керуватися статтями 617, 1209 ЦК України, положеннями Закону, а також умовами договору, якими може бути передбачено підстави для звільнення від відповідальності.
Статтею 4 Закону передбачено обов'язки споживача користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватись умов, встановлених виробником товару в експлуатаційній документації, застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації — дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.
Статтею 16 Закону передбачено майнову відповідальність за шкоду, завдану дефектною продукцією або продукцією неналежної якості. Слід мати на увазі, що десятирічний строк, протягом якого споживач має право вимагати відшкодування шкоди, завданої товарами неви-значеного терміну служби (строку придатності), відраховується з дня реалізації товару, а не з дня його виробництва. При цьому виробник (виконавець, продавець) звільняється від відповідальності, якщо доведе, що:
1) шкоду завдано з вини споживача внаслідок порушення ним встановлених правил користування, зберігання чи транспортування продукції або дії непереборної сили,
2) він не вводив продукцію в обіг,
3) дефект у продукції виник внаслідок додержання виробником вимог законодавства або виконання обов'язкових для нього приписів державної влади.
Згідно з п. 6 ст. 10 Закону виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок непереборної сили. Ці положення закону слід враховувати при з'ясуванні питання щодо наявності підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Скажімо, рішенням міського суду від 06.03.2007 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 18.07.2007 р., відмовлено у задоволені позову С.З. до С.Л. про захист прав споживачів. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що мікрохвильова піч, яку позивач придбав 10 грудня 2005 року з гарантійним строком 18 місяців, вийшла з ладу внаслідок неправильної експлуатації приладу споживачем. Даний факт підтверджений висновком спеціалістів Донецького обласного бюро експертиз і підтверджений у судовому засіданні поясненнями спеціаліста про те, що даний електроприлад вийшов з ладу через електричну дугу, яка утворилася в результаті застосування металевого посуду, що заборонено інструкцією по експлуатації печі. Про це свідчать дефекти експлуатаційного характеру, встановлені експертним дослідженням.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 14.08.2007 р. скасовано рішення районного суду від 17.05.2007 р. у справі за позовом Л.Я. до приватного підприємця О.Р. про розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування збитків і у задоволенні позову відмовлено. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що при продажу дублянки відповідач порушив право споживача на інформацію про якість товару. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не погодився з цим висновком, оскільки з обставин справи видно, що фірма-виробник належним чином повідомила покупця про властивості товару та правила його експлуатації, відповідач надав ярлики реалізуємих ним тотожних дублянок, в яких викладені властивості товару, зокрема, що під впливом природних факторів шкіра може змінювати колір, а також заборонено використання розчинників — ацетону, мила, прального порошку при чистці дублянки, рекомендовано чистити дублянку лише в спеціалізованих хімчистках. Позивач не спростувала, що до проданої їй дублянки було додано ярлик з відповідною інформацією. Крім того, за висновками комплексної судово-товарознавчої та біологічної експертиз дефекти на дублянці не є дефектами виробничого характеру, з'явились внаслідок звичайної експлуатації дублянки та застосування на виробі розчинників побутового характеру. За вказаних обставин апеляційний суд обґрунтовано не взяв до уваги доводи позивачки, що відповідач продав їй товар неналежної якості, а також не надав їй належну інформацію про правила експлуатації дублянки та погодився з доводами відповідача про відсутність його вини.
Збитки. Матеріальна шкода
Закон вживає поняття відповідальності за збитки і відповідальності за завдання шкоди. Зважаючи на це, слід розмежовувати ті права і обов'язки, які реалізуються в рамках укладеного договору, і ті права, здійснення яких відбувається поза договором. Так, вимога про відшкодування збитків випливає з договору, а вимога про відшкодування шкоди життю, здоров'ю, майну покупця є позадоговірною, оскільки виникли деліктні правовідносини.
Статтею 14 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції від 01.12.2005 р. (якщо не зазначено інше, мається на увазі саме ця редакція Закону) передбачена можливість відшкодування збитків, завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією, або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.
Статтею 15 Закону передбачено можливість відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформа-цією (зокрема рекламою). Продавець не звільняється від відповідальності у разі неодержання ним від виробника (імпортера) відповідної інформації про товар.
Статтею 8 Закону передбачено право споживача вимагати безоплатного усунення недоліків придбаного товару у розумний строк, відшкодування витрат на усунення недоліків товару як спосіб відшкодування збитків.
Стаття 10 Закону передбачає можливість відшкодування збитків споживачу з усуненням ним недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи.
Згідно з ч. 9 ст. 10 Закону виконавець зобов'язаний протягом місяця відшкодувати збитки, що виникли у зв'язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання по-слуг). Виконавець не звільняється від відповідальності, якщо рівень його наукових і технічних знань не дав змоги виявити особливі властивості речі, прийнятої від споживача для виконання робіт (надання послуг).
Стаття 10 Закону передбачає відповідальність виконавця за шкоду, завдану життю, здоров'ю або майну споживача, що виникла у зв'язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.
Статтею 16 Закону передбачено майнову відповідальність за шкоду, завдану дефектною продукцією або продукцією неналежної якості. Право вимагати відшкодування завданої шкоди визнається за кожним потерпілим споживачем незалежно від того, чи перебував він у договірних відносинах з виробником (виконавцем, продавцем). У цих правовідносинах Закон поклав на споживача обов'язок доводити наявність шкоди та зв'язку між шкодою і дефектом. Крім того, Закон покладає відповідальність на виробника (виконавця) незалежно від дій чи бездіяльності інших осіб, які мають відношення до шкоди, що завдана дефектною продукцією або продукцією неналежної якості.
Згідно із Законом неналежна якість товару, роботи або послуги — це властивість продукції, яка не відповідає вимогам, встановленим для цієї продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах та умовах договору зі споживачем. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (по-слуг), слід мати на увазі, що чинність статей 1209 — 1211 ЦК України поширюється на завдання шкоди недоліками робіт і послуг, які можуть бути кваліфіковані як конструктивні, технологічні, рецептурні та подібні їм недоліки, а також внаслідок недостовірної або недостатньої інформації про товари, роботи, послуги, яку мав надати боржник. Відшкодування шкоди не залежить від вини відповідних продавця, виготовлювача, виконавця, а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах. Лише у разі ненадання повної і достовірної інформації про товар, що проданий за договором роздрібної купівлі-продажу, покупець несе відповідальність на підставі ч. 4 ст. 700 і статей 22, 623 ЦК України, а у відповідних випадках — на підставі ст. 18 Закону в редакції від 11.12.1993 р. (зі змінами).
Частина 9 ст. 10 Закону пов'язує збитки з втратою, пошкодженням речі, прийнятої від споживача для виконання робіт (надання послуг). Крім того, слід керуватися загальними нормами ЦК України щодо поняття збитків та шкоди. Дефініція збитків наведена у статтях 22, 623 ЦК України, якими передбачено, що збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку з втратою або пошко-дженням речі, а також ви-трати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора, або у день пред'явлення позову, якщо добровільно вимоги не були задоволені, якщо інше не встановлено законом або договором. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. Слід також мати на увазі, що до складу збитків включаються не лише реальні збитки, а й неотримані доходи.
Відповідно до ст. 22 і ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Статтею 1192 ЦК України передбачено два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, — відшкодування шкоди в натурі (передання речі того ж роду і такої ж якості, полаго-дження речі тощо) та відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
Вирішуючи спори, пов'язані із захистом прав споживачів, слід мати на увазі, що ст. 1192 розташована у главі 82 книги 5 ЦК України, якою передбачено відповідальність за завдану майнову шкоду у недоговірних правовідносинах.
Так, рішенням апеляційного суду Донецької області від 18.04.2007 р. змінено рішення районного суду від 11.12.2006 р. у справі за позовом В.Н. до В.Б. про захист прав споживача — зокрема, тому що, задовольняючи позовні вимоги про стягнення вартості зданого на ремонт у ательє плаща з хутряними підкладкою та коміром загальною вартістю 5300 гр, суд першої інстанції виходив з того, що з вини відповідача плащ позивачки втрачено і їй завдано шкоди, розмір якої відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи у сумі 5300 грн. Стягуючи з відповідача на користь позивача 1724 грн — вартість лише шкіряного плаща без хутряних підкладок та коміру, апеляційний суд у рішенні зазначив, що позивачка не довела, що плащ був зданий у ательє з хутряними підкладкой та коміром, тому не погодився з висновком про стягнення вартості плаща з підкладкою, оскільки виникли деліктні правовідносини, за якими відшкодуванню підлягає реально завдана шкода. У решті з висновками суду першої інстанції апеляційний суд погодився.
Докази
Відповідно до вимог ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Згідно із Законом України "Про захист прав споживачів" недолік — це будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, які пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, надану виробником (виконавцем, продавцем), тому при перевірці позовних вимог та обставин справи слід користуватися нормативними документами, визначення яких надано у Законі України "Про стандартизацію" щодо термінів: стандарт, національний стандарт, кодекс усталеної практики, технічні умови, тощо.
При застосуванні ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває (ч. 9 ст. 15 Закону). У ч. 14 ст. 8 Закону зазначено, що вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник, підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника. Таким чином, обов'язок доведення обставин, які передбачені законом як підстави для звільнення від відповідальності, покладається не на споживача, а на виробника, продавця, виконавця.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця) або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та строки, встановлені законодавством, має право за своїм вибором вимагати захисту його порушених прав. При з'ясування питання щодо необхідності призначення експертизи у кожному конкретному випадку слід виходити з положень, зазначених у статтях 57, 60, 168, 174 ЦПК України.
При вирішенні спорів суди в цілому правильно визначали сукупність необхідних доказів, але мали місце і помилки. Рішенням апеляційного суду Донецької області від 12.07.2007 р. було змінено рішення районного суду від 25.04.2007 р. у справі за позовом Ю.Х. до І.О. і Т.Б. про захист прав споживача, яким стягнуто з Т.Б. на відшкодування матеріальної шкоди 2398 грн та моральну шкоду 1000 грн, у задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Апеляційний суд зменшив суму відшкодування збитків, погодившись при цьому з висновками суду першої інстанції про те, що у належній відповідачам перукарні позивачці було виконане неякісне, з порушенням технології, нарощення волосся, внаслідок чого волосся збилося у ком і позивачка не змогла здійснювати догляд за ним, що підтверджено поясненнями перукаря, яка виконувала роботу з фарбування та нарощування волосся (порушення технології), визнанням відповідачами факту надання позивачці даної послуги, а також факту відсутності у відповідача сертифіката якості та санітарного висновку стосовно нарощеного волосся. Задовольняючи позов, суд у порядку ст. 212 ЦПК України надав оцінку сукупності узго-джених між собою доказів та зазначив, що їх достатньо для задоволення позову про відшкодування збитків, тому суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, який не вважав необхідним, у даному випадку, витребування висновку експерта.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 05.06.2007 р. залишено без змін рішення районного суду від 12.04.2007 р. про задоволення позову Р.Ш. до приватного підприємця І.Б. про захист прав споживача, оскільки суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відшкодування завданих збитків з усуненням недоліків виконаної роботи силами третьої особи у сумі 3 787 грн, оскільки встановив, що 10.08.2006 р. відповідач встановив позивачці металево-пластикову балконну конструкцію, яка мала дефекти. Наявність дефектів підтверджено висновком судової будівельно-технічної експертизи, згідно з яким при встановленні металево-пластикових вікон балкону допущено неякісне виконання робот зі встановлення відливів, що призвело до їх пошкодження та зниження експлуатаційної надійності конструкцій балкону.
Розмежування сфери дії ЦК України та Закону "Про захист прав споживачів"
Необхідно розмежовувати сферу дії ЦК України та Закону України "Про захист прав споживачів" у правовідносинах щодо захисту прав споживачів та мати на увазі таке.
Частина 3 ст. 698 ЦК розмежовує сферу дії статей 698—711 ЦК України, що регулюють відносини щодо роздрібної купівлі-продажу, з одного боку, і Закону України "Про захист прав споживачів" — з іншого. Зазначений Закон застосовується до цих правовідносин лише тоді, коли вони не врегульовані статтями 688—711 ЦК України. Що стосується статей 655—697 ЦК, то перед ними переважно застосовується положення названого Закону (ч. 3 ст. 698 ЦК України). Слід також ураховувати, що умови договору про роздрібну торгівлю, які погіршують становище споживача в порівнянні з ЦК України та законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними.
Статтею 17 Закону в редакції від 01.12.1993 р. передбачено відшкодування в повному обсязі шкоди життю, здоров'ю або майну споживача, завданої виробничими, конструктивними рецептурними та іншими недоліками незалежно від перебування у договірних відносинах з виробником (виконавцем, продавцем) протягом встановленого терміну служби, а якщо його не встановлено — протягом 10 років з часу виготовлення товару (прийняття роботи, послуги).
Згідно з ч. 3 ст. 6 чинної редакції Закону "Про захист прав споживачів" у редакції від 01.12.2005 р. (далі йдеться саме про цю редакцію Закону) вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживача, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативною документацією. Статтею 4 Закону передбачено можливість відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону шкода, завдана життю, здоров'ю або майну споживача дефектною продукцією або продукцією неналежної якості, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законом не передбачено більш високі міри відповідальності. Згідно з ч. 4 за-значеної статті Закону виробник (виконавець) несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю або майну споживача, що виникла у зв'язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, незалежно від рівня його наукових і технічних знань.
У разі завдання шкоди споживачу при виконанні договору діями третіх осіб мають бути застосовані норми ЦК України про відшкодування шкоди, за-значені у підрозділі 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України "Недоговірні зобов'язання".
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 06.12.2007 р. залишено без змін рішення міського суду від 19.09.2007 р. у справі за позовом Г.Б. до приватного підприємства про відшкодування шкоди. На користь позивача стягнуто 2841 грн матеріальної шкоди та 100 грн моральної шкоди, оскільки суд першої інстанції встановив та виходив з того, що під час виконання договору на встановлення металевих решіток у її квартирі працівники відповідача підключили зварювальний апарат до щитової, за що працівники РЕМ склали акт про порушення позивачкою Правил користування електричною енергією для населення та нарахували збитки у сумі 2841 грн 70 коп., яку позивачка сплатила. Суд послався на ст. 1172, а також ст. 1191 ЦК України, за якого особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 03.10.2006 р. скасовано рішення районного суду від 15.06.2006 р. та відмовлено у задоволенні позову О.С. до приватного підприємця А.С. про захист прав споживача з тих підстав, що шкоду було завдано діями третьої особи — І.Б., стосовно якої є вирок у кримінальній справі, тому апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції про застосування до правовідносин положень Закону України "Про захист прав споживачів", а виходив з вимог статей 1166, 1167 ЦК України, якими передбачено встановлення вини у завданні шкоди. Вироком суду щодо І.Б. встановлено його вину. Ухвалою Верховного Суду України від 10.01.2008 р. ухвалу апеляційного суду Донецької області від 03.10.2006 року залишено без змін.
У разі придбання товару неналежної якості
Статтею 8 Закону передбачено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; без-оплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; заміни товару, на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника) товарів тощо. Таким чином, вимога про розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми, а також вимога про заміну придбаного з недоліками товару (роботи) можлива лише у разі придбання товару (виконання роботи, послуги) з істотними недоліками.
Вирішуючи спори, пов'язані з вимогами про захист прав споживачів у разі придбання неякісного товару, суди допускали помилки у визначенні того, чи має місце істотний недолік товару.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 24.07.2007 р. було скасовано рішення районного суду від 07.06.2007 р. у справі за позовом О.С. до ТОВ про заміну автомобіля, постановлено нове рішення, яким у задоволенні вимог у частині заміни автомобілю відмовлено, зокрема, тому, що виявлені недоліки не пов'язані з тими роботами, що проведені відповідачем безоплатно для усунення недоліків автомобіля позивача, чого не врахував суд першої інстанції.
З матеріалів справи видно, що позивач звернувся з позовом про заміну автомобіля, оскільки виявлений недолік автомобіля є істотним, тому що для його усунення було потрібно більш ніж 14 днів, а також після його усунення він виявився знов, з незалежних від споживача причин. Однак, задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до п. 1 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів істотний недолік — це такий недолік, що робить неможливим або недопустимим використання транспортного засобу відповідно до його призначення, або такий, що може становити загрозу для життя споживача або інших людей, або такий, для усунення якого необхідні великі витрати праці й часу та який проявлявся неодноразово після його усунення. Судом не взято до уваги, що одразу після виявлення недоліку товару позивач, як спосіб захисту своїх порушених прав, обрав безоплатне усунення недоліків, та фактично недолік було усунено за чотири дні, що не потягнуло великих витрат праці й часу, а виявлені в подальшому недоліки не були пов'язані з тими роботами, що проведені відповідачем безоплатно для усунення недоліків автомобіля позивача. Тобто суду не надано доказів, що після гарантійного безоплатного ремонту автомобіля позивача мали місце ті ж самі недоліки, що вже були усунені відповідачем. Тому апеляційний суд дійшов висновку, що у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову про покладення на відповідача обов'язку про заміну автомобіля, й у задоволенні позову про заміну автомобіля відмовив.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 13.08.2007 р. скасовано рішенням міського суду від 07.06.2007 р. у справі за позовом Л.К. до приватного підприємця О.Ш. про захист прав споживача та задоволено позов про розірвання договору купівлі-продажу, оскільки, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що наявний недолік не є істотним та його було усунуто за рахунок відповідача — при тому, що відповідач замість заміни товару на аналогічний (вимога позивача до виникнення спору у суді) без згоди споживача здійснив заміну підборів, які не відповідали заводським і суттєво від них відрізнялися; оскільки товар став суттєво іншим, то мав місце визначений Законом істотний недолік.
При вирішенні спорів необхідно звертати увагу, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених ч. 1 ст. 8 Закону, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену ч. 1 цієї статті, право вибору одного з передбачених законом способів захисту порушених прав належить споживачеві.
Порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг)
Згідно зі ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право:
— відмовитись від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим (п. 1 ст. 10 Закону);
— відповідно до ч. 12 ст. 10 Закону споживач має право відмовитись від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця, якщо після укладення договору виконавець повідомив про очевидність того, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, або вартість робіт (послуг) може істотно зрости, ніж можна було очікувати під час укладення договору;
— на розірвання договору, якщо стане очевидним, що роботи (послуги) не буде виконане з вини виконавця згідно з умовами договору, якщо у призначений споживачем строк недоліки виконавцем усунені не будуть;
— у разі виявлення недоліків споживач має право вимагати безоплатного усунення недоліків, зменшення ціни, безоплатного виготовлення іншої речі чи повторного виконання робіт, відшкодування збитків своїми силами чи силами третьої особи, реалізації інших прав, передбачених законодавством;
— у разі виявлення недоліків споживач має право вимагати безоплатного усунення недоліків, зменшення ціни, безоплатного виготовлення іншої речі чи повторного виконання робіт, відшкодування збитків своїми силами чи силами третьої особи, реалізації інших прав, передбачених законодавством;
— у разі виявлення істотних недоліків виконання робіт (надання послуг) споживач має право на свій вибір вимагати виконання роботи з такого ж матеріалу виконавця, або розірвання договору і відшкодування збитків. Ці вимоги можуть бути заявлені протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та нормативними документами, умовами договору, а в разі відсутності таких строків
— протягом 10 років.
Право вибору одного з передбачених законом способів захисту порушених прав належить споживачеві і суд не вправі самостійно замінити один спосіб захисту іншим, оскільки це суперечить вимогам ст. 11 ЦПК України.
