|
Дата публікації: Вівторок, 19.06.2012, 17:57; рубрика: Закон і бізнес
Україна здобула незалежність 20 років тому, а українські жінки наполегливо працюють, щоб отримати свою. Їх союзник – молочне виробництво.
Україна в цифрах- Населення: 45 міліонів жителів (54% жінок)
- Середня річна зарплата: 268 доларів $ США (зарплата чоловіків більша на 24,8%)
- 17,5% українок стверджують, що мають недостатньо грошей на прожиття, згідно даних Київського Міжнародного Інституту Соціології.
- Показник людського розвитку: 69 світове місце
- Рівень освіченості жінок від 15 років і старше: 98,8% (чоловіків: 99%)
- У 2008, показник шкільної освіти на рівні середньої школи жінок був 88% (чоловіків 71%)
- 64% українок є складовою робочої сили, згідно даних Світового Банку.
- В місті, одна жінка з п’яти була жертвою
- подружнього насильства. У селі, одна з трьох.
|
Фермерка Леся Мелешко сьогодні святково одягнена, вона бере участь у навчанні від аграрної дорадчої служби свого регіону, яке відбувається у місті Львові. Донедавна, вона не могла поїхати з дому більше, ніж на кілька годин, бо була змушена доїти своїх корів тричі на день. "Але з покупкою доїльного апарату, коли я відсутня, це погоджується робити мій чоловік ", - розповідає невеличка брюнетка.
Традиційно, виробництво молока в Україні – справа жінки. Поговоріть про це з Вірою Скорою, вчителькою, яка доїть своїх корів до і після роботи в школі, з Оксаною Владикою, яка продає своє молоко тричі на день на молокопереробний завод, або з Клубок Любою, сорокарічною жінкою, яка годує свою сім'ю сметаною та свіжим сиром. Ці фермерки мають ще одну спільну рису із Лесею Мелешко: бажання підняти з колін українське молочне виробництво, щоб покращити свою долю.
За часів Радянського Союзу, в Україні процвітало сільське господарство. Відома, як житниця СРСР, вона була також і бідоном молока для Соціалістичних Республік. "Українці були дуже прогресивними в цей час, можливо навіть більше, ніж ми в Квебеку," - згадує Жані Нево, фермерка 65 років із Родону, Ланодієр, яка є добровольцем в Україні.
Господарства того часу називались колгоспи (колективна ферма) і совхози (державна ферма), та перебували під контролем уряду. Більшість сільських жителів, працювали в цих багатофункціональних господарствах, але саме жінки відповідали за молочний сектор. Вони тут заробляли собі на хліб . . . і масло.
Зі здобуттям незалежності Україною в 1991 році і розпаду СРСР ці ферми були тихо закинуті. Таким чином з кінця 1990-их років, кожен селянин має свою маленьку ферму на подвір’ї. І ці господарства настільки малі, що переробні підприємства збирають молоко безпосередньо в кожному будинку. Сьогодні, 80% молока надходить від українських сімей з трьома або меншою кількістю корів, де вся робота здійснюється вручну, від нарізання сіна до доїння.
"Ця ситуація створює проблеми. Однією з них є якість молока, - пояснює консультант УкрАгроКонсалт, Богдан Хом'як на зустрічі в Києві. На великих молочних фермах є обладнання, антибіотики, холодильники, здійснюється миття корів, і т.д. У приватних селянських господарствах, може так, а може ні. Від цього страждає якість молока. " І корови, ті є ж породи що у Квебеку, дають у три рази менше молока, ніж у нас через відсутність комфорту, кормів та свіжої води.
Потреби сіл
У статті опублікованій у березні минулого року, щодо харчування та сільського господарства Організація Об’єднаних Націй закликала до більшої справедливості між статтями на фермах та полях, щоб зменшити голод та бідність у світі. Якщо б жінки мали стільки ж доступу до землі як мужчини, принаймні 100 мільйонів осіб були б врятовані від бідності та недоїдання, згідно даних організації. |
В українському селі, де проживає одна третина населення, по золоту не їздять. Як тільки ми виїжджаємо за межі міських центрів, елітні Мерседеси змінюються возами, які запряжені кіньми, а корови пасуться на узбіччі дороги.
Для збільшення виробництва молока та одночасно доходів сімей, сільськогосподарські дорадчі служби Львова та Дніпропетровська, з якими співпрацює Квебекська організація СОКОДЕВІ, в основному покладаються на жінок. Тому що жінки вже є в основі цієї діяльності, і бракує лише одного кроку, щоб вони стали лідерками і підприємцями, які можуть підвищити ефективність роботи молочних ферм в Україні. На даний момент жінки володіють близько 30% земель в двох областях, які охоплює проект. Сільськогосподарські дорадчі служби ЛАДС та ДАДС – партнери СОКОДЕВІ, допомагають українкам брати кредит в банку на своє ім'я, щоб мати змогу збільшити поголів’я та придбати обладнання. Ці дві установи також забезпечують, щоб жінки, так як і чоловіки, очолювали проекти молочних кооперативів. Все це в контексті коли чоловіки, як правило, приймають рішення в сім'ї, і крім цього є законними власниками ферм.
Софія Буртак, спеціаліст по рівноправності жінок та чоловіків та відповідальна за навчання ЛАДС, вважає, що чоловіки не усвідомлюють всієї роботи, яку жінки здійснюють вручну, як вдома так і на фермі, що затягує покупку електричних приладів та обладнання. Допомагаючи жінкам бути в центрі уваги, ЛАДС сподівається відновити баланс речей. "Коли рішення прийматимуться обома, жінки будуть мати більше часу для переробки молока та продажу продукції. Виробництво молока, як очікується, зросте, так як і дохід сім'ї." І звичайно, управління кооперативом робить жінок більш фінансово незалежними. Сільськогосподарський факелСаме для зустрічі з учасниками проекту, який підтримується СОКОДЕВІ, Жані Нево, фермерка і член правління молочного кооперативу Агропюр, відвідала Україну в червні (коли ми її супроводжували). Вона приїхала розповісти про жіноче підприємництво і кооперативну модель. "Ми зустріли супержінок сьогодні, - сказала вона одного разу ввечері після візиту на ферми. – Вони здатні приймати рішення і бути на чолі сімейного бізнесу." Жані пригадує той час, коли вона була однією з небагатьох жінок, які брали участь у сільськогосподарських комітетах у Квебеку, а на даний момент вона одна з тих хто приймає рішення в Агропюрі. "Якщо я можу бути, то чому інші жінки не можуть? Ситуація скрізь однакова: ми повинні зайняти своє місце. "
Це те, що робить Віра Скора, із Дніпропетровської області, яка готує бізнес-план, щоб збільшити своє стадо із 5 до 10 корів і збільшити відповідно виробництво. Ця інвестиція дозволить їй покинути свою роботу вчителя в сільській школі, із мізерною зарплатнею. Ця жінка впевнена, що отримає кредит. "Я виросла у селі, мої батьки піклувалися про корів. Я з дитинства занурена у виробництво молока. Це моє хобі і моя робота одночасно, " – розповідає Віра.
Хай живе підприємництво!Згідно доповіді Амстердамського Інституту Підвищення Кваліфікації жіноче підприємництво не входить в традиційні рамки заробітної плати. Активні українки на ринку праці загалом також є більш освіченими, ніж їх колеги чоловічої статі, але менш оплачувані. Проте, незалежні працівниці спроможні досягнути кращих зарплат. Автори статті вказують, що незалежна робота «це надійна стратегія для жінок, щоб зменшити зарплатне провалля, яке їх відділяє від чоловіків». |
Фермерки Леся Мелешко та Люба Клубок, в свою чергу, відновлюють молочні кооперативи в Львівському регіоні, на заході країни. Їх мета? Щоб сільські жителі приєднались до ідеї, що придбання техніки, догляд за пасовищами та виробництво кормів повинні бути об’єднані. Трактор або послуги ветеринара коштують набагато дешевше, якщо витрати поділяються на багатьох членів, а кількість неприємностей при цьому зменшується. "Я думаю, що рівень нашого життя покращиться, – стверджує Леся, яка колись була бухгалтером в колгоспі (колективна ферма під контролем держави). За допомогою цього проекту, ми будемо мати більший дохід і будемо незалежними від держави." Люба погоджується: "Я хочу відродити громадське життя в селі. Виробництво молока знаходиться в настільки поганому стані, що люди позбуваються своїх корів".
| Молочне поголів’я країни є у занепаді, воно зменшилось від 3,3 міліона до 2,8 міліона між 2007 та 2010 роками, згідно даних Данон Україна. |
Єдина проблема: деякі сусіди не хочуть приєднуватися до проекту, вважаючи, що це нова форма ферми, яка контролюється державою.
Результати проектів, що підтримуються СОКОДЕВІ ще попереду, але бажання жінок сильне. Одне українське прислів'я каже, що чоловік це голова, а жінка – шия; а шия обирає напрямок погляду. На даний момент українки Львова та Дніпропетровська дивляться прямо перед собою.
|
