|
Дата публікації: Четвер, 15.07.2010, 18:28; рубрика: Звернення до суду
 Забезпечення позову в господарському процесі - традиційна і поширена практика, оскільки гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду. Заходи щодо забезпечення позову передбачені статтями 66 - 68 Господарського процесуального кодексу України. Оцінний підхід в інституті забезпечення позову означає наявність реальних підстав (підтверджених доказами) того, що у разі незастосування інституту забезпечення позову виконання рішення буде ускладнено чи стане неможливим.
Способи забезпечення позову визначені ст. 67 ГПК. Окрім традиційних способів, можна виділити і такі, як заборона відповідачеві здійснювати певні дії, а також заборону іншим особами здійснювати дії щодо предмета спору та ін. На думку експертів, саме ці види забезпечення можуть бути ефективно використані, наприклад, у спорах, що стосуються інтелектуальної власності .
Найчастіше позови, щодо яких вживають заходів щодо забезпечення, повністю або частково задовольняються, однак тут важливо, щоб заходи по забезпеченню позову не збігалися з предметом самого позову. Адже в цьому випадку позов, по суті, задовільняється вже на етапі прийняття заходів щодо його забезпечення, що неприпустимо.
Важливо те, що норми ГПК прямо не передбачають оскарження ухвал про скасування заходів забезпечення позову. При цьому, до недавнього часу господарські суди повертали такі скарги з посиланням на ст. 106 ГПК України.
Експерти відзначають, що існує рішення Конституційного суду України від 28.04.2010 № 12-рп/2010, яке фактично надає сторонам таку можливість. Рішення стосується цивільного процесу, проте викладені в ньому принципи можна використовувати сторонам, які бажають оскаржити визначення господарських судів про відмову в забезпеченні позову. Заради справедливості слід зазначити, що практика оскарження та прийняття до розгляду апеляційної інстанцією скарг на ухвали господарських судів про скасування заходів щодо забезпечення позову вже з'явилася.
Докази можливості невиконання рішення суду в майбутньому пред'явити досить складно, проте можливо. У питаннях забезпечення позову дуже багато що залежить від ступеня обгрунтованості заяви позивача про застосування заходів щодо забезпечення позову. Тут варто використовувати сукупність факторів і набір доказів, які дозволять сформувати у суду думку про можливість відповідача ухилитися від виконання рішення суду в майбутньому. Це може бути листування між позивачем і відповідачем, підтвердження наявності інших виконавчих проваджень щодо того самого боржника, реалізація майна боржником без погашення заборгованості кредиторам та інше.
На жаль, чинний ГПК надає широкі можливості для зловживань інститутом забезпечення позову. Проте застосовувати штрафи у випадках незадоволення позову, в якому вжито заходів щодо забезпечення, не завжди доречно. ГПК (ст.155) передбачає компенсацію відповідачеві позивачем збитків та витрат, що виникли внаслідок забезпечення позову у випадку, якщо суд прийняв рішення повністю або частково на користь відповідача. Але на практиці таких позовів вкрай мало. У ГПК та КАС подібних норм немає, що не позбавляє відповідача можливості подати подібний позов. Але його обгрунтування буде досить проблематичним, особливо у випадку, якщо суд застосував заходи щодо забезпечення за власною ініціативою.
Експерти рекомендують звернути увагу на механізм, прописаний в одному з проектів нового ГПК, - зустрічне забезпечення, тобто внесення на депозит суду грошових коштів у встановленому судом розмірі як гарантії відсутності зловживань правом на звернення про забезпечення позову.
Також у проектах ГПК (а також проекти змін до діючого кодексу) більш детально прописані підстави та механізм забезпечення позову. Більш того, в деяких з проектів підставою для застосування таких заходів служить не тільки ускладнення або неможливість виконання рішення суду в майбутньому, але й існування загрози реального порушення прав зацікавлених осіб.
У юридичній практиці застосування статей 66, 67 ГПК України має, як вважають експерти, кілька недоліків. Це, наприклад, відсутність конкретики в питаннях, що стосуються підстав для забезпечення позову, що породжує зловживання у використанні цього інституту. Також слід відзначити досить обмежений перелік видів заходів щодо забезпечення позову, застосування яких не завжди дозволяє ефективно виконати рішення суду в майбутньому.
Сьогодні заяви про забезпечення позову рідко задовольняються судом. Адже на ділі дуже важко надати докази ймовірного невиконання рішення суду в майбутньому. Багато в чому це залежить і від суб'єктивної думки конкретного судді.
|
