Опубліковано: Середа, 20.06.2012, 11:33, у рубриці Трудові відносини
Автор: admin
Віра Скора, 45 років, мати двох дітей, встає щодня до схід сонця, щоб подоїти та доглянути п'ять корів, яких тримає її сім’я в невеликому селі Панасівка, Україна. Потім вона йде на роботу – у невеличку сільську школу, де вона викладає в початкових класах. "Тут вчителі отримують маленьку зарплату, тому я повинна поєднувати дві роботи", - пояснює Віра.
Те ж саме і в обід і ввечері. Віра ніколи не зупиняється! "Мій чоловік називає мене Попелюшка." Насправді так і є, Віра перестає працювати, лише коли заходить сонце.
 Проте життя цієї українки може змінитися завдяки неочікуваним обставинам. У червні минулого року Віру відвідала Жані Нево, фермерка із Родона, Ланодієр, яка приїхала допомогти жінкам-фермеркам в Львівській та Дніпропетровській областях. Мета – здобути більшу фінансову незалежність, збільшуючи при цьому виробництво молока (в цій країні 80% молока із 100% виробляється фермами де є три корови і менше). Українська молочна галузь перебуває в занепаді починаючи із руйнації колгоспів в СРСР в 1997 році та незалежності країни, і на даний момент потребує підтримки. Корови в Україні виробляють в три рази менше молока, ніж у Квебеку, через поганий корм та плачевний стан ферм.
"Українки наполегливо працюють на фермі, як і жінки у Квебеку, але вони не завжди беруть участь у прийнятті рішень, що стосуються управління господарства ", – пояснює невеличка 66-річна руда жінка Жані, для якої це вже друга поїздка в Україну із Квебекською організацією СОКОДЕВІ. Жінки доять корів, годують худобу, але рідко контролюють бюджет ферми. Купівля доїльного апарату, наприклад, часто затримується, тому, що він потрібен тільки жінкам. Однак цей сучасний інструмент економить багато часу та зручний у користуванні – ручне доїння може бути болючим для рук.
При зустрічі із жінками, Жані розповідає спочатку свою життєву історію, щоб показати їм, що вони також мають своє місце в сільському господарстві. Донька дроворуба, вона «прийшла до землі», вийшовши заміж за фермера у 1960-их роках. Вона швидко закохалася в це ремесло, в якому нічого не знала! Але у неї навіть не постало питання зостатися «приклеєною» до кухні, до ручного доїння корів, хоча це було традиційно в той час. Фермерка сідає за кермо трактора і отримує право голосу по усіх рішенням молочної ферми, на додаток беручи участь в різних сільськогосподарських комітетах у регіоні, де вона часто була єдиною жінкою.
Її боротьба за рівність між жінками та чоловіками починається в 1980-х. Жані бере участь у створенні регіонального відділення провінційного комітету «Жінки в сільському господарстві». З декількома подругами, вона організовує інформаційні семінари для жінок в Ланодієр. Серед їхніх численних вимог: право бути співвласниками землі зі своїми чоловіками.
"Нас бачили, як створювачок неприємностей!", – Жані згадує зі сміхом. Але "створювачки неприємностей" діяли ефективно: завдяки їм, становище жінок в сільській місцевості змінюється. Саме цю модель, вона прагне поширювати в Україні, представивши її декілька років тому в Гватемалі. У дощовий червневий день, Віра Скора розповідає Жані, що переробники молока недооцінюють кількість жиру в її молоці, щоб купляти його за нижчими цінами. "Я розумію", – каже Жані, надаючи кілька порад, як самій робити проби для заводу.
Під час своїх візитів на українські ферми, Жані також радить жінкам, як отримати більші врожаї сіна, як купити обладнання або створити молочний кооператив. Її мета: впливати, навіть якщо це буде декілька жінок, щоб вони стали лідерками, які вміють приймати рішення. "Якщо я можу бути такою, то чому інші жінки не зможуть?", – стверджує Жані, яка була першою жінкою, яка ввійшла до складу правління кооперативу Агропюр завдяки силі свого характеру.
І її зусилля приносять свої плоди. "Загалом, після зустрічі з Жані, жінки стають більш упевненими", – стверджує дорадниця українського проекту Софія Буртак. Для неї це невелика допомога, яка може змінити життя.
"Попелюшка", наприклад, незабаром переверне сторінку цього виснажливого життя, яке не мало нічого спільного із казкою. Вона готує бізнес-план для отримання банківського кредиту, щоб збільшити своє стадо і заробляти більше на життя. Вона покине свою роботу у школі, зосередиться на молочному виробництві, своєму справжньому захопленні і зможе, нарешті, зітхнути з полегшенням. Одне можна сказати напевно, Віра Скора не забуде Жані Нево, мешканку Квебеку, яка поділилась своїм досвідом.
*** Стаття написана завдяки стипендії Північ-Південь, наданої Федерацією професійних журналістів Квебеку та фінансуванню Канадського агентства міжнародного розвитку.
|
