Опубліковано: Вівторок, 17.09.2013, 12:10, у рубриці Сімейне право
Автор: shavlyk
В житті часто виникають ситуації, коли чоловік або дружина після розірвання шлюбу виганяють колишнього з подружжя на вулицю, адже власником майна являється він (вона) і лише він (вона) може ним розпоряджатись.
Таке твердження є помилковим хоча чоловік (дружина) і є власником, але дружина (чоловік) має право користування цим житлом навіть після розірвання шлюбу. Мало хто знає, що право розпорядження і право користування майном це зовсім різні речі.
Так, чоловік (власник) може продати, обміняти, заставити чи іншим чином розпорядитись своєю квартирою чи будинком, а жінка цих прав не має, вона може лише проживати в цьому житлі без прав власника.
В таких спорах вже давно поставив крапку Верховний Суд України який застосував ст. 156 Житлового кодексу України, де чітко зазначено, що припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Тому виселення можливе лише на загальних підставах, тобто тоді коли дружина не проживатиме без поважних причин в цьому житлі більше ніж 6 місяців або якщо вона систематично буде руйнувати чи псувати жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття робитиме неможливим для інших проживання з нею в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу власника або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення (ст. 116 ЖК України).
Отже, для застосування норм цієї статті необхідна наявність таких умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.
Обійти цю норму закону можна, продавши або іншим чином відчуживши квартиру (будинок) іншим власникам, тоді вони зможуть виселити усіх хто там проживає.
|
